ШЛАК

(нім. Schlacke) 1. Розплавлена після тверднення камене- або склоподібна речовина (суміш флюсів, рудних концентратів тощо), що утворюється під час металургійних плавильних процесів, нагрівання й зварювання металів. Див. також «томасшлак», «шлакобетон». 2. Зола кам’яного вугілля, яка сплавилася в топці.

Словник іншомовних слів Мельничука 

ШЛАКОБЕТОН →← ШЛАГБАУМ

T: 0.103162726 M: 3 D: 3